пищик

СОПІ́ЛКА (народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами), ДУ́ДКА, ДУДА́ рідше, ЖОЛОМІ́ЙКА заст., ПИ́ЩАВКА діал.; ЦІ́ВКА розм., ЦІВНИ́ЦЯ розм. (з трубчастого стебла якої-небудь рослини); ДЕНЦІ́ВКА, ЗУБІ́ВКА, ТЕЛЕ́НКА, ФЛОЯ́РА (ФЛОЄ́РА), ФУЯ́РА діал., ФУЯ́РКА (різновиди сопілки, поширені, зокрема, на Гуцульщині); ЦІВНИ́ЦЯ (старовинна багатоствольна сопілка); ПИ́ЩИК (спрощений різновид цього інструменту, що видає високі протяжні звуки). Воли та телята розбрелись по толоці, а він.. вигравав на сопілці якусь сумовиту думку (М. Коцюбинський); Сам на дудці він майстерно грав — а мріяв про баяна (М. Рильський); Андрійку, Дми та дми у жоломійку, Бо тобі одна робота, Щоб тягти дуду до рота (Я. Щоголів); А я, Чугайстре, дарую вам денцівку, Мою грайливу бузинову цівку, Послухайте, яка вона співуча, Коли заграю, чує кожна круча (П. Воронько); Витяг Олекса флояру, почав грати тужної (Г. Хоткевич); А я їду з кіньми на ніч, на фуяру граю (коломийка); Амфіон знаходить десь між камінням цівницю (Леся Українка); На пищику, зробленому з весняної вербички, всього не заграєш (П. Тичина). — Пор. фле́йта.

Значення в інших словниках

1. пищик — Пи́щик: — (люльки): тут: частина люльки, яку беруть в рот [51] — мундштук [X] — тут: мундштук [1]  Словник з творів Івана Франка
2. пищик — пи́щик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. пищик — -а, ч. Дудочка, свистілка, що видає високі протяжні звуки. || перен. Високий протяжний звук, писк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пищик — Пискавка  Словник чужослів Павло Штепа
5. пищик — Комишева пластинка-трость у гобоя, зурни, фагота та інших духових язичкових інструментів.  Словник-довідник музичних термінів
6. пищик — Пи́щик, -ка; -щики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пищик — ПИ́ЩИК, а, ч. Дудочка, свистілка, що видає високі протяжні звуки. На пищику, зробленому з весняної вербички, всього не заграєш, і на одній ноті потрібної мелодії не виведеш (П.  Словник української мови у 20 томах
8. пищик — Велика гармата  Словник застарілих та маловживаних слів
9. пищик — у животі́ (аж) пи́щики гра́ють у кого і без додатка. Кому-небудь дуже хочеться їсти. Та й їсти ж таки! В животі аж пищики грають (А. Тесленко).  Фразеологічний словник української мови
10. пищик — ПИ́ЩИК, а, ч. Дудочка, свистілка, що видає високі протяжні звуки. На пищику, зробленому з весняної вербички, всього не заграєш, і на одній ноті потрібної мелодії не виведеш (Тич.  Словник української мови в 11 томах