плавкий
ГРУЗЬКИ́Й (у якому можна загрузнути), В'ЯЗКИ́Й, ДРАГЛИ́СТИЙ, ГРУ́ЗЛИЙ рідше, ПЛАВКИ́Й розм., ГРУ́ЗНИЙ діал.; РОЗМО́КЛИЙ, РОЗМ'Я́КЛИЙ, РОЗКИ́СЛИЙ, РОЗКВА́СЛИЙ, ХЛИПКИ́Й, ТВАНИ́СТИЙ, РОЗГРУ́ЗЛИЙ рідше, РОЗГА́СЛИЙ рідше (про ґрунт, дорогу — перенасичений вологою). Ноги її по литки провалюються в грузькому, розрихленому ґрунті (О. Гончар); Ноги пірнають в якісь в'язкі мочарі (В. Козаченко); Драглисте багно огидно чавкало під ногами (Григорій Тютюнник); Упнеться (вітер) в грузлую ріллю (П. Тичина); Новобранці збивали плавкі болота, забовтані, приречені, брели навмання (К. Гордієнко); На грузний глинястий укіс Він вийшов з шуму вирів прибережних (М. Бажан); Тягав він сани по розмоклій дорозі так, що аж груди тріщали (Г. Хоткевич); Олекса зійшов з стежки і городом, грузнучи по самі кісточки в розм'яклій землі, пішов додому (Ю. Мушкетик); Розкислою польовою дорогою чавкали тягучі коні, плівся обоз (К. Гордієнко); Григорко.. рушив просто в темряву од станції, загрузаючи поверх черевиків у весняну розкваслу ріллю (Ю. Яновський); Ясногорська, важко чахкаючи в хлипкій драговині, пішла (О. Гончар); Автомашини, погасивши фари, грузли в тванистій землі (Н. Рибак); Брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (М. Коцюбинський); Важко рухаються гармати по розгаслій весняній дорозі (А. Головко). — Пор. 1. багни́стий, 1. грязьки́й.
ПЛА́ВНИЙ (про рухи, мовлення тощо — нешвидкий, без різких переходів), ПЛАВКИ́Й, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, ПЛИВУ́ЧИЙ (перев. про звуки); ОКРУ́ГЛИЙ, М'ЯКИ́Й, ПЛАСТИ́ЧНИЙ, ЕЛАСТИ́ЧНИЙ, ЛЕГКИ́Й, ГРАЦІО́ЗНИЙ (про рухи); ПЛИ́ННИЙ, РІ́ВНИЙ (перев. про мовлення). Глафіра встала з лави й плавними кроками пройшлася до печі (С. Чорнобривець); Мати з любов'ю споглядала плавкі, ретельні рухи дониних рук (Ірина Вільде); Затихає на урвищах розлога луна (О. Донченко); Чути було розложисту пісню, бубни, литаври (П. Панч); Розминулись рідні душі під пливучий спів музик (М. Рильський); -О! ви тут напевне знайдете її (філоксеру)!.. — додав він з округлим рухом рук (М. Коцюбинський); Після смачного обіду чи вечері м'якими кроками підходив (пан) до свіжої дівчини, солодко мружив на неї очі (М. Стельмах); Пластичні рухи, наче він виконував якусь пантоміму на сцені театру, а не робив звичайне діло (Ю. Смолич); Чіткий, еластичний, карбований крок — Це — Льова Орєхов (І. Нехода); Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними (М. Коцюбинський); Орлова трималася в танці вільно, рухи її були широкі, граціозні (О. Сизоненко); Слухала вона рівний Катрин голос ласкавий (Б. Грінченко).
Словник синонімів української мови