плавкий
ПЛАВКИ́Й, а́, е́.
1. Здатний плавитися, розтоплюватися.
Величезними ковшами подають роз’ятреним мартенам споживну руду, плавкий чавун — сировину (Кач., II, 1958, 95);
// Який легко (при невисокій температурі) плавиться.
При перегорянні плавкого запобіжника його необхідно замінити новим (Автомоб., 1957, 238).
2. Рівний, без різких переходів, нешвидкий; плавний (про рухи, звуки, мову і т. ін.).
Її чудове лице, чудові очі, плавкі й жваві танці, — все те так вразило і дівчат і хлопців, що вони тільки дивились на неї (Н.-Лев., II, 1956, 115);
Ця офіціантка.. тільки й скрашує цей похмурий заклад своїми плавкими рухами та.. до всього привітною усмішкою (Гончар, Тронка, 1963, 126);
// Без крутих вигинів, зламів (про лінії, дорогу і т. ін.).
Від шахтного ствола хід плавким поворотом виводив до готового тунелю (Хор., Місто.., 1962, 7).
3. розм. Те саме, що гла́дкий; рівний (про поверхню).
У панів усе плавке, за що не візьмешся: чи стіл, чи ослінчик, — таке все плавке, гладеньке (Сл. Гр.);
На зуб клала [Саня] плавку зернинку льону й жувала (Ле, Мої листи, 1945, 21).
4. рідко. Здатний добре, легко плавати або ковзати.
Плавкий човен; Плавкі сани.
5. розм. Те саме, що багни́стий 1; грузький.
Стелилися густі осінні тумани,.. новобранці збивали плавкі болота, забовтані, приречені, брели навмання (Горд., Чужу ниву.., 1947, 141).
6. розм. Дуже швидкий, стрімливий.
[Русалка:] Кохання — як вода, — плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить (Л. Укр., III, 1952, 242).
Словник української мови (СУМ-11)