плавкий
ПЛАВКИ́Й, а́, е́.
1. Здатний плавитися, розтоплюватися.
Величезними ковшами подають роз'ятреним мартенам споживну руду, плавкий чавун – сировину (Я. Качура);
// Який легко (при невисокій температурі) плавиться.
При перегорянні плавкого запобіжника його необхідно замінити новим (з навч. літ.).
2. Рівний, без різких переходів, нешвидкий; плавний (про рухи, звуки, мову і т. ін.).
Її чудове лице, чудові очі, плавкі й жваві танці, – все те так вразило і дівчат і хлопців, що вони тільки дивились на неї (І. Нечуй-Левицький);
Ця офіціантка .. тільки й скрашує цей похмурий заклад своїми плавкими рухами та .. до всього привітною усмішкою (О. Гончар);
// Без крутих вигинів, зламів (про лінії, дорогу і т. ін.).
Від шахтного ствола хід плавким поворотом виводив до готового тунелю (А. Хорунжий).
3. розм. Те саме, що гла́дкий; рівний (про поверхню).
У панів усе плавке, за що не візьмешся: чи стіл, чи ослінчик, – таке все плавке, гладеньке (Сл. Б. Грінченка);
На зуб клала [Саня] плавку зернинку льону й жувала (Іван Ле).
4. рідко. Здатний добре, легко плавати або ковзати.
Плавкий човен;
Плавкі сани.
5. розм. Те саме, що багни́стий 1; грузький.
Стелилися густі осінні тумани, .. новобранці збивали плавкі болота, забовтані, приречені, брели навмання (К. Гордієнко).
6. розм. Дуже швидкий, стрімливий.
[Русалка:] Кохання – як вода, – плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)