плиця

ЛО́ПАТЬ (плоска гребна частина весел, суднових коліс, повітряних гвинтів і т. ін.), ЛО́ПАТЕНЬ, ЛОПА́ТКА, ПЛИ́ЦЯ (гребного колеса). Невже він не побачить, як Дніпро падатиме на лопаті турбін, як пороги пірнуть під воду?.. (М. Рудь); Шум з-під млинових коліс, котрі мигочуть своїми лопатнями, мов тими крилами, пускаючи з себе довгими разками краплі прозорої води (І. Нечуй-Левицький); Турбінна лопатка; Він сів на човен, вибрався на середину ріки і.. став гойдатися на хвилях, створюваних плицями пароплавів (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. плиця — пли́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. плиця — ПЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Лопать (колеса). 2. заст. Черпак, ківш, яким відливають воду з човна; дерев'яний черпак для зерна або борошна, залізний черпак для вугілля.  Словник української мови у 20 томах