плюсклий

ПОРОЖНИ́СТИЙ (який має всередині порожнину), ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ПУСТОТІ́ЛИЙ спец.; ПЛЮ́СКЛИЙ (про плоди). Вчені склали карту розподілу частинок пилу в цьому районі. Виявилось, що пил розподілений не у вигляді одноманітної хмари, а як порожниста куля (з журналу); Беру я пізньої осені два-три великі кавуни, переспілі, трохи порожні всередині (Т. Масенко); Верба товста, та всередині пуста (прислів'я); У східних країнах писали пустотілою тростинкою з розщепленим кінчиком (з журналу); Дума — це колос, а слово — це віковічне зерно. Страшно, коли випадково вродиться плюсклим воно (В. Швець).

Значення в інших словниках

1. плюсклий — плю́склий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. плюсклий — див. поганий  Словник синонімів Вусика
3. плюсклий — -а, -е. Порожній, дірчастий всередині (про плоди). Плюсклі горіхи. || Плоский, сплющений. Плюсклий стручок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плюсклий — ПЛЮ́СКЛИЙ, а, е. Порожній, дірчастий всередині (про плоди). Огірок плюсклий, згірклий, вже затхнувся, не йде на душу (К. Гордієнко); Плюсклі горіхи; // Плоский, сплющений. Плюсклий стручок.  Словник української мови у 20 томах
5. плюсклий — ПЛЮ́СКЛИЙ, а, е. Порожній, дірчастий всередині (про плоди). Огірок плюсклий, згірклий, вже затхнувся, не йде на душу (Горд., Заробітчани, 1949, 96); Плюсклі горіхи; *Образно. В. Блакитний, В. Чумак...  Словник української мови в 11 томах
6. плюсклий — Плю́склий, -а, -е Плоскій, сплющенный. Гречка така посмалена (од блискавки) та плюскла, що й зерна путнього ме вибереш. Рудч. Ск. II. 208.  Словник української мови Грінченка