плюсклий
ПЛЮ́СКЛИЙ, а, е. Порожній, дірчастий всередині (про плоди).
Огірок плюсклий, згірклий, вже затхнувся, не йде на душу (Горд., Заробітчани, 1949, 96);
Плюсклі горіхи; *Образно. В. Блакитний, В. Чумак, П. Тичина та інші радо прославляють «зорю соціалізму», «наступаючий день», «ясне в далині», картаючи і розвінчуючи «плюсклих пророків», націоналістичних запроданців (Рад. літ-во, 3, 1958, 6);
// Плоский, сплющений.
Плюсклий стручок.
Словник української мови (СУМ-11)