плісень

ПЛІ́СЕНЬ (наліт мікроскопічних грибків на гниючих предметах), ПЛІ́СНЯВА, ЦВІЛЬ, ПЛІ́СНЯВИНА розм., ПЛІ́СНЯВКА розм., СНЯДЬ розм. Сів (Довбанюк) на той самий сінешній поріг, здряпав плісень (І. Франко); Він заходить навпомацки в сіни — пустка й холод, неначе льох. Він проводить рукою по стінах, під рукою — пліснява й мох (Л. Костенко); Тетяна ступила до камери, в темряву, сиру і задушливу, що відгонила цвіллю, як у глибокому льосі (А. Дімаров); Від руки пахло кислуватим, сирим духом пліснявини (Я. Гримайло); По стінах цвіла пліснявка; патьоки збігали додолу (Панас Мирний); Щоб вийти на подвір'я, треба перейти чорні сіни, де притхло пахне всякою сніттю та сняддю (В. Мисик).

ПЛІ́СНЯВИЙ, ЦВІЛИЙ. На Петра повіяло задухою темного пліснявого кутка, в який не проникає сонячний промінь (С. Журахович); Сухарі були цвілі, припали пилом і зовсім не мали вигляду шматка хліба (С. Васильченко). — Пор. плі́сень.

Значення в інших словниках

1. плісень — плі́сень іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. плісень — -і, ж. 1》 Бархатистий пухнастий наліт мікроскопічних грибків на гниючих предметах. 2》 перен. Елементи загнивання, розкладу в ідеології, психіці і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плісень — ПЛІ́СЕНЬ, і, ж. 1. Бархатистий пухнастий наліт мікроскопічних грибків на гниючих предметах. Кімната дуже гарна, але нечепурна: обідрані обої.., плісень скрізь, павутиння, патьоки (М.  Словник української мови у 20 томах
4. плісень — ПЛІ́СЕНЬ, і, ж. 1. Бархатистий пухнастий наліт мікроскопічних грибків на гниючих предметах. Кімната дуже гарна, але нечепурна: обідрані обої.., плісень скрізь, павутиння, патьоки (Кроп.  Словник української мови в 11 томах