пліткар

ПЛІТКА́Р (той, хто поширює чутки, плітки), ПЛЕТУ́Н розм.; ШЕПТУ́Н розм., ШЕПОТУ́Н розм., ШЕПТІ́Й розм. (той, хто робить це потай). — Ви збираєте плітки.. — Це я — пліткар!? Ну, знаєте, — і заходився погрожувати (І. Цюпа); Наплюй, що скажуть плетуни, я хочу, щоб ти виріс, щоб розгорнувся твій талант (П. Дорошко); У селі не слухають різних шептунів (П. Кочура).

Значення в інших словниках

1. пліткар — плітка́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пліткар — Плетун, плетій, обмовник, фабрикант пліток; пор. НАКЛЕПНИК.  Словник синонімів Караванського
3. пліткар — див. брехливий  Словник синонімів Вусика
4. пліткар — -я, ч. Той, хто поширює, розносить плітки (див. плітка I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пліткар — ПЛІТКА́Р, я́, ч. Той, хто займається плітками (див. плі́тка¹), розносить плітки. Федір Архипович Шульга ніколи не зважав на лестощі, але не звертав уваги і на пліткарів (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах
6. пліткар — ПЛІТКА́Р, я́, ч. Той, хто займається плітками ( див. плі́тка¹), розносить плітки. Федір Архипович Шульга ніколи не зважав на лестощі, але не звертав уваги і на пліткарів (Рибак, Час.., 1960, 132).  Словник української мови в 11 томах