повен

ПО́ВНИЙ (ПО́ВЕН) (наповнений чим-небудь до верху, до країв; в якому є дуже багато когось, чогось), ЦІ́ЛИЙ, ПЕРЕПО́ВНЕНИЙ підсил., ПОВНІ́СІНЬКИЙ підсил. розм., НАБИ́ТИЙ (БИТКО́М НАБИ́ТИЙ) підсил. розм. Нащо в криницю воду лити, коли вона й так повна! (прислів'я); Пливе човен води повен — Ніхто не спиняє (Т. Шевченко); Сіла я за стіл, а вона становить цілу миску вареної стрючкуватої жовтої перчиці (І. Нечуй-Левицький); Каламутні потоки помчали з гір до річки, переповненої весняною водою (А. Шиян); Він вип'є повнісінький кухоль (О. Донченко); Я несу чемодан, набитий крупою, вермішеллю, петльованим борошном (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. повен — по́вен прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. повен — (ківш) наповнений, (ущерть) заповнений, (радости) сповнений, (пахощів) насичений чим; (- зерно) не порожній, буйний; (цвіт) пишний; (комплекс) увесь; (- ім'я) не скорочений; (звіт) вичерпний, докладний; (збіг) цілковитий, абсолютний...  Словник синонімів Караванського
3. повен — див. повний  Словник синонімів Вусика
4. повен — див. повний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. повен — По́вен, по́вна, по́вне = по́вний  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. повен — ПО́ВЕН див. по́вний.  Словник української мови у 20 томах
7. повен — на весь (по́вен, по́вний) зріст. 1. зі сл. ста́ти, підвести́ся і т. ін. Випроставшись, не згинаючись. Піхота, що лежала по берегах, підвелася на весь зріст, оповита хмарами диму (О. Гончар); Іди, синку. Не гнися. На повен зріст іди (А. Крижанівський).  Фразеологічний словник української мови
8. повен — ПО́ВЕН див. по́вний.  Словник української мови в 11 томах
9. повен — Повен, -вна, -не = повний. Нарвала грушок повен хвартушок. Чуб. V. 412.  Словник української мови Грінченка