Значення в інших словниках
-
повен —
по́вен прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
повен —
(ківш) наповнений, (ущерть) заповнений, (радости) сповнений, (пахощів) насичений чим; (- зерно) не порожній, буйний; (цвіт) пишний; (комплекс) увесь; (- ім'я) не скорочений; (звіт) вичерпний, докладний; (збіг) цілковитий, абсолютний...
Словник синонімів Караванського
-
повен —
див. повний
Словник синонімів Вусика
-
повен —
По́вен, по́вна, по́вне = по́вний
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
повен —
ПО́ВЕН див. по́вний.
Словник української мови у 20 томах
-
повен —
на весь (по́вен, по́вний) зріст. 1. зі сл. ста́ти, підвести́ся і т. ін. Випроставшись, не згинаючись. Піхота, що лежала по берегах, підвелася на весь зріст, оповита хмарами диму (О. Гончар); Іди, синку. Не гнися. На повен зріст іди (А. Крижанівський).
Фразеологічний словник української мови
-
повен —
ПО́ВНИЙ (ПО́ВЕН) (наповнений чим-небудь до верху, до країв; в якому є дуже багато когось, чогось), ЦІ́ЛИЙ, ПЕРЕПО́ВНЕНИЙ підсил., ПОВНІ́СІНЬКИЙ підсил. розм., НАБИ́ТИЙ (БИТКО́М НАБИ́ТИЙ) підсил. розм. Нащо в криницю воду лити, коли вона й так повна!...
Словник синонімів української мови
-
повен —
ПО́ВЕН див. по́вний.
Словник української мови в 11 томах
-
повен —
Повен, -вна, -не = повний. Нарвала грушок повен хвартушок. Чуб. V. 412.
Словник української мови Грінченка