повстина

ПОВСТЬ (цупкий матеріал, виготовлений з вовни способом валяння), ПОВСТИ́НА, ПО́ВСТКА розм., ЛЯ́МЕЦЬ діал.; ФЕТР (тонкий, найвищого сорту). Батько з сином в обшитих старою повстю чоботах топталися серед широкого двору (К. Гордієнко); Скобенко видобув із брички велику татарську повстину та розтягнув її над землею між возом і деревом, наче шатро (Юліан Опільський); Мов копиці сіна, які бачив хлопець колись у Кустанаї на базарі, стоять казахські округлі намети, криті повсткою (О. Донченко); Про його духовне походження свідчили не лише прізвища та довга, збита лямцем, сіро-каштанова чуприна, а й манера говорити (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. повстина — повсти́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. повстина — -и, ж. Те саме, що повсть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повстина — ПОВСТИ́НА, и, ж. Те саме, що повсть. Глиняна модель .. зображає кибитку з перекриттям з повстини або килима (з наук. літ.); – Я поставив умову, щоб з того боку двері оббили повстиною (І. Кулик); Гервасій рішуче шарпнув за повстину (Л. Первомайський).  Словник української мови у 20 томах
4. повстина — ПОВСТИ́НА, и, ж. Те саме, що повсть. Глиняна модель.. зображає кибитку з перекриттям з повстини або килима (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 78); — Я поставив умову, щоб з того боку двері оббили повстиною (Кулик, Записки консула, 1958, 36); Гервасій рішуче шарпнув за повстину (Перв., II, 1958, 372).  Словник української мови в 11 томах
5. повстина — Повстина, -ни ж. Кусокъ, штука войлока. Мкр. Г. 38. Положіт її на теплу і суху повстину. Мкр. Н. 5.  Словник української мови Грінченка