повстина

Повстина, -ни

ж. Кусокъ, штука войлока. Мкр. Г. 38. Положіт її на теплу і суху повстину. Мкр. Н. 5.

Значення в інших словниках

1. повстина — повсти́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. повстина — -и, ж. Те саме, що повсть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повстина — ПОВСТИ́НА, и, ж. Те саме, що повсть. Глиняна модель .. зображає кибитку з перекриттям з повстини або килима (з наук. літ.); – Я поставив умову, щоб з того боку двері оббили повстиною (І. Кулик); Гервасій рішуче шарпнув за повстину (Л. Первомайський).  Словник української мови у 20 томах
4. повстина — ПОВСТЬ (цупкий матеріал, виготовлений з вовни способом валяння), ПОВСТИ́НА, ПО́ВСТКА розм., ЛЯ́МЕЦЬ діал.; ФЕТР (тонкий, найвищого сорту). Батько з сином в обшитих старою повстю чоботах топталися серед широкого двору (К.  Словник синонімів української мови
5. повстина — ПОВСТИ́НА, и, ж. Те саме, що повсть. Глиняна модель.. зображає кибитку з перекриттям з повстини або килима (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 78); — Я поставив умову, щоб з того боку двері оббили повстиною (Кулик, Записки консула, 1958, 36); Гервасій рішуче шарпнув за повстину (Перв., II, 1958, 372).  Словник української мови в 11 томах