повішання

СТРА́ТА (позбавлення життя за вироком), СМЕ́РТНА КА́РА, ВИ́ЩА МІ́РА, ПОКАРА́ННЯ, КА́РА НА ГО́РЛО іст.; РО́ЗСТРІЛ (вогнепальною зброєю); ПОВІ́ШЕННЯ (ПОВІ́ШАННЯ) (на шибениці); ЧЕТВЕРТУВА́ННЯ, КОЛЕСУВА́ННЯ, РОЗП'Я́ТТЯ, САДІ́ННЯ НА ПА́ЛЮ (у давні часи — страта через тортури). (Іфігенія:) Коли хто вміє одважно йти на страту, Той мусить все одважно зустрічать (Леся Українка); Самодержавство ще жило.. Смертними карами скінчилися повстання у флоті (А. Головко); — За приховування втікачів належить розстріл, — шипить староста (Ю. Яновський). — Пор. уби́вство.

Значення в інших словниках

1. повішання — пові́шання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. повішання — -я, с. Дія за знач. повішати 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повішання — ПОВІ́ШАННЯ, я, с. Дія за знач. пові́шати 2.  Словник української мови у 20 томах
4. повішання — ПОВІ́ШАННЯ, я, с. Дія за знач. пові́шати 2.  Словник української мови в 11 томах