пограбування

ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців. І тоді нові загони заступали їх місце й ішли на грабіж (З. Тулуб); (Пані Люба:) Почалися на шляху грабунки та розбої (С. Васильченко); Долгорукий дуже обачливо запрошував половців, коли ж таке ставалося, то неодмінно умовою ставив перед ханами стримувати воїнів своїх від грабувань і насильств (П. Загребельний); Багратіон в міру сил боровся з безсоромним пограбуванням (П. Кочура); Гайдамаки приїхали з добитків (Словник Б. Грінченка); Той зламав житницю й уволік міх жита, той піймав чужого коня.. — ..скрізь татьба (С. Скляренко); (Олеся:) Трапилася та грабіжка якраз на перший тиждень великого посту (М. Кропивницький); — Мій господар прискаржив мене за рабунок.., але я, бігме, нічого не рабував (І. Франко). — Пор. краді́жка, 1. розбі́й.

Значення в інших словниках

1. пограбування — пограбува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пограбування — -я, с. Дія за знач. пограбувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пограбування — ПОГРАБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пограбува́ти. Під усіма тими відомостями про нього [Давида] стояло стисло нерівним почерком написане: “В справі пограбування кооперативу зізнання дати відмовляюсь” (А.  Словник української мови у 20 томах
4. пограбування — ПОГРАБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пограбува́ти. Під усіма тими відомостями про нього [Давида] стояло стисло нерівним почерком написане: «В справі пограбування кооперативу зізнання дати відмовляюсь» (Головко, II, 1957, 164)...  Словник української мови в 11 томах