погреб

ПО́ХОРОН (ПО́ХОРОНИ рідше) (обряд проводів і поховання тіла померлого), ПО́ГРЕБ заст., ПОГРЕБА́ННЯ заст. Ішли селяни, ішли бійці караульної роти, ішла з червоними прапорами молодь, що прибула на похорон з довколишніх сіл (О. Гончар); Архаїчними звичаями відзначалися похорони неодружених дівчат і хлопців (збірник "Бойківщина"); А та юрба, що посумує вранці, Увечері нехай іде в танець. Се дивно вам — після погребу танці? Звичайний то смутним пісням кінець (Леся Українка); — Так і лежав він під скелею два тижні, поки помер. Так і залишився без погребання... (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. погреб — По́греб: — похорон [42]  Словник з творів Івана Франка
2. погреб — погре́б іменник чоловічого роду похорон рідко  Орфографічний словник української мови
3. погреб — -у, ч., заст. Похорон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погреб — Похорон, похова, хова, хованки, ховання  Словник чужослів Павло Штепа
5. погреб — У, ч., заст. Похорон. Надибую пісню, ловлю їй до тону шовкового голосу (зацний погреб). (П-1:28).  Словник поетичної мови Василя Стуса
6. погреб — ПОГРЕ́Б, у, ч., заст. Похорон. Старий попрощавсь із мертвим тілом мовчки і без плачу й жалю поблагословив на погреб (П. Куліш).  Словник української мови у 20 томах
7. погреб — Похорон  Словник застарілих та маловживаних слів
8. погреб — ПОГРЕ́Б, у, ч., заст. Похорон. Старий попрощавсь із мертвим тілом мовчки і без плачу й жалю поблагословив на погреб (П. Куліш, Вибр., 1969, 84).  Словник української мови в 11 томах
9. погреб — Погреб, -бу м. = погріб. Гн. II. 160. Старий попрощавсь із мертвим тілом мовчки і без плачу й жалю поблагословив на погреб. К. ЧР. 105.  Словник української мови Грінченка