погідний
СПОКІ́ЙНИЙ (який не відчуває хвилювання; який виражає душевний спокій), СУПОКІ́ЙНИЙ, ТИ́ХИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., заст. (який не виявляє страху). — Бачиш: вони чесно хліб заробляють, і встають, і лягають тихі, спокійні (Панас Мирний); — Проходьте сюди, — почувся густий спокійний голос (О. Гончар); Настала ніч. У келії Марін Вже ждав мене. Блідий був, аж зелений, Та супокійний (І. Франко); Погідною і тихою верталась Раїса з церкви (М. Коцюбинський); Вона як вздріла — всміхнулася, — дивилась на його поглядом своїм світлим, тихим (Марко Вовчок). — Пор. 1. безтурбо́тний.
ТИ́ХИЙ (майже непорушний, нерухомий), СПОКІ́ЙНИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ (про день, вечір тощо). В тихім повітрі кожне слово було чути, як коло вуха (Г. Хоткевич); Зненацька почав падати, кружляючи, спокійний, лапастий сніг (Ірина Вільде); З одного боку дрімав таємничий світ чорних велетнів-гір, з другого — лягло долі погідне море (М. Коцюбинський). — Пор. безві́тряний, 4. спокі́йний.
Я́СНИ́Й (про день, місяць, пору дня, року — в період якого світить сонце), СО́НЯЧНИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ, ПОГО́ЖИЙ, СВІ́ТЛИЙ, ПРОЗО́РИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, СЯ́ЙНИЙ поет., РОЖЕ́ВИЙ поет., ПРОМЕНИ́СТИЙ, ПРОМЕНЯ́СТИЙ (ПРОМІНЯ́СТИЙ рідше). Ранок був ясний, погожий, не дуже душний (І. Нечуй-Левицький); День випав погожий, сонячний (Панас Мирний); Якщо в погідну пору вийти на берег (моря), може здатися, що дійшов до краю світу (З. Мороз); Надійшли погідливі дні, закипіла робота (Мирослав Ірчан); Церкви Божі в кришталеві дні погожі молоділи та біліли на майданах (Т. Осьмачка); А день був такий світлий, такий чистий (Григорій Тютюнник); Я люблю прозору синю осінь (Н. Забіла); На Везувій і на Капрі не варт було.. їхати в такий не досить яскравий день (Леся Українка); Ти, як сонце, душу Мені освітила, Так, як ранок сяйний, Розігнала тугу (М. Костомаров); У сяйві рожевого ранку пишаються сади в білому буйному цвіті (С. Васильченко); Йде весна, весела, промениста (М. Гірник); Променястий ранок.
Словник синонімів української мови