погідний
ПОГІ́ДНИЙ, а, е.
1. Тихий, спокійний.
З одного боку дрімав таємний світ чорних велетнів-гір, з другого – лягло долі погідне море (М. Коцюбинський);
Надворі тепло, сонце сипле огнем із погідного неба (І. Франко);
О безмежне і плідне, Житнє поле погідне, Ні межі ти не маєш, ні краю! (Л. Первомайський);
// Ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, вечір і т. ін.); погожий.
Все так пахло землею, свіжістю і ще чимось дуже гострим і п'янким, як може пахнути тільки степ в кінці погідних серпневих днів (Ю. Бедзик).
2. перен. Безтурботний, урівноважений.
Погідною і тихою верталась Раїса з церкви (М. Коцюбинський);
Гулька був .. вражений погідним настроєм Зарічного (М. Ю. Тарновський);
// Який виражає безтурботність, урівноваженість.
Дивиться [Степан] на її лице, а воно таке погідне стало, таке лагідне (А. Крушельницький);
Погідний погляд.
Словник української мови (СУМ-20)