пожежник

ПОЖЕ́ЖНИК (член пожежної команди), ПОЖЕ́ЖНИЙ у знач. ім., ПОЖА́РНИК рідше, ПОЖА́РНИЙ рідше. На кораблях уже рвалися снаряди, вибухали торпеди, і до них не могли приступити пожежники (В. Кучер); — Вся Асканія прокинулась від того гуркоту. Збіглися сторожі, пожарники, а підступити бояться, може, ще вибухатиме! (О. Гончар); (Орест:) Підлітком я мав звичай, та що казати, я й тепер його не покинув, — бігати на пожар і там орудувати укупі з пожарними, лізучи у найбільший вогонь (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. пожежник — пожежник і пожежний У словнику української мови читаємо: пожежник – працівник пожежної команди; пожежний – призначений для гасіння пожежі (пожежні бочки, пожежна вежа). А той, хто постраждав від пожежі, – погорілець. Відповідно слід і вживати ці слова.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. пожежник — поже́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. пожежник — ПОЖЕЖНИК – ПОЖЕЖНИЙ Пожежник, -а, ім. Працівник пожежної охорони. На кораблях уже рвалися снаряди, вибухали торпеди, і до них не могли приступити пожежники (В.Кучер). Пожежний. Прикм. від пожежа. Вж. зі сл.  Літературне слововживання
4. пожежник — -а, ч. Працівник пожежної команди; вогнеборець, пожарник, пожарний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пожежник — ПОЖЕ́ЖНИК, а, ч. Працівник пожежної команди; пожарник. Коло палаючого будинку пожежники (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
6. пожежник — ПОЖЕ́ЖНИК, а, ч. Працівник пожежної команди; пожарник, пожарний. Коло палаючого будинку пожежники (Ю. Янов., V, 1959, 169).  Словник української мови в 11 томах