пожиточний

КО́РИ́СНИЙ (який дає добрі наслідки, здатний приносити користь); НЕБЕЗКОРИ́СНИЙ, ПОЖИТО́ЧНИЙ розм. (який дає певну користь); ДО́БРИЙ, ДОБРОДІ́ЙНИЙ, БЛАГОДІ́ЙНИЙ, ДОБРОЧИ́ННИЙ, БЛАГОТВО́РНИЙ (в основі якого лежить бажання добра комусь; який робить добрий вплив). Душа Ольги світлішала в дружбі, корисній праці (О. Копиленко); Якби його було вчити замолоду.., який би то вийшов пожиточний чоловік з нього! (М. Коцюбинський); Треба слухати доброї ради (М. Коцюбинський); Під благодійним сонячним промінням підводились прибиті дощем жита (Н. Рибак); Послухавсь товариш і ліг, і натруджене тіло і душу сон доброчинний в ту же саму хвилю міцно обняв (Дніпрова Чайка).

ПОЖИ́ВНИЙ (який містить необхідні для живлення організму речовини; цілком придатний для їжі), ЖИВИ́ЛЬНИЙ, ПОЖИТО́ЧНИЙ розм., ЗАЖИ́ВНИЙ діал.; КАЛОРІ́ЙНИЙ (який має достатню кількість калорій); СИ́ТНИ́Й, ТРИ́ВНИ́Й, ТРИВКИ́Й рідше (який добре тамує голод). Морозиво — досить поживна річ. Будучи ж, як вам відомо, старим парубком, я повинен, так би мовити, сам дбати про своє прохарчування (П. Загребельний); При змиві безпосередньо втрачається сам ґрунт разом з повним набором живильних речовин (з журналу); Харч хоч і простий, зате пожиточний (П. Колесник); — Налийте мені вина і підкладіть щось калорійне (Н. Рибак); Обід подали хороший, ситний (М. Коцюбинський); Панам подавали смачні й тривні потрави (І. Нечуй-Левицький); Я згадав далекі гони і тридцятий рік грімкий,.. кусень хліба свій тривкий... (М. Рудь).

Значення в інших словниках

1. пожиточний — пожито́чний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. пожиточний — Пожито́чний. Корисний. Замість сидіти по коритах, де застає ся піяцке товариство, сходять ся члени спілки разом і проводять хвилі на веселій та пожиточній балачці (Товариш, 1908, 197) // пол. pożyteczny — корисний.  Українська літературна мова на Буковині
3. пожиточний — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що корисний 1). 2》 Багатий на речовини, які живлять організм; поживний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пожиточний — ПОЖИТО́ЧНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що кори́сний 1. Якби його [дядька] було вчити замолоду, .. який би то вийшов пожиточний чоловік з нього! (М. Коцюбинський). 2. Багатий на речовини, які живлять організм; поживний. Харч хоч і простий, зате пожиточний (П. Колесник).  Словник української мови у 20 томах
5. пожиточний — пожиточний 1. корисний (ст): Яринова зупка – дуже пожиточна в часі весняного авітамінозу (Авторка) 2. вкрай необхідний, потрібний (ст): Беремо з собою тільки самі пожиточні речі, бо то треба буде самому все нести в руках (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. пожиточний — Пожи́то́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пожиточний — ПОЖИТО́ЧНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що кори́сний 1. Якби його [дядька] було вчити замолоду, ..який би то вийшов пожиточний чоловік з нього! (Коцюб., І, 1955, 467). 2. Багатий на речовини, які живлять організм; поживний. Харч хоч і простий, зате пожиточний (Кол., Терен.., 1959, 190).  Словник української мови в 11 томах
8. пожиточний — Пожиточний, -а, -е Полезный. Замуіжний хліб добрий, да не пожиточний. Чуб. II. 121.  Словник української мови Грінченка