позір
ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Чорне убрання і гладко причесане волосся.. надають жінці чернечий вигляд (Леся Українка); Загальний габітус фауни; Здалеку веселий вид має сільце (М. Коцюбинський); Він був ще молодий на взір та гарний з лиця (І. Нечуй-Левицький); Як узір хороший у сіна,.. то й сіно в ціні (Словник Б. Грінченка); У милого такий позір, як місячик ясний (коломийка); Зовнішністю (Твердохліб) нагадував поважного маститого академіка (І. Цюпа); Це був один заштатний дяк,.. ходив, однак, у подобі людини духовного стану (Олена Пчілка); Був се двадцятилітній парубчак, але, судячи по його поставі, можна було дати йому ледво (ледве) п'ятнадцять літ (І. Франко); На наших очах рік у рік міняють обличчя міста, села, робітничі селища (з журналу); А внизу — дивовижні снігові хмари різних кшталтів і форм (П. Козланюк); Земля міняє на очах своє лице (М. Рильський); Співай (пісне) йому (народові), що мінить лик землі, Що справедливості несе закони (М. Рильський).
ПО́ГЛЯД (спрямування зору на когось, щось), О́КО (О́ЧІ), ЗГЛЯД розм., ПО́ЗІР діал., ПО́ЗИРК діал., ВЗІР (УЗІ́Р) діал. В тім його погляді за похмурою байдужістю світилася іскра великої цікавості (І. Багряний); Панське око товар тучить, — недурно сказано (Марко Вовчок); Очі його упали на бабу Оришку, що сиділа на полу (Панас Мирний); Лежить (мати) — не застогне; Гасне світ у згляді... (переклад П. Грабовського); Коли її втомлений погляд, пронизуючи далечінь над містом, черкнув мій позір, мене покинула втома (О. Досвітній); В церкві.. панував виразний дух замкненої спільноти: цікаві позирки на чужинку,.. витрішки, смішки, перемовляння (О. Забужко); Мисль зразу в темний світ ся розбігала, блудив без цілі по хатині взір (І. Франко).
Словник синонімів української мови