покарлючити

ВИКРИВЛЯ́ТИ (робити що-небудь кривим, нерівним), СКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИВЛЯ́ТИ, КРИВИ́ТИ, ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ, ПЕРЕКО́ШУВАТИ, СКРУ́ЧУВАТИ рідше, ЛАМА́ТИ рідко. — Док.: ви́кривити, скриви́ти, покриви́ти, перекриви́ти, перекоси́ти, скрути́ти, покрути́ти, покарлю́чити розм. Знали б ви, як я виводив букви, як старався, щоб не викривити рядки (С. Олійник); Старий віл борозни не скривить (прислів'я); Дивляться: чоловік.. рівне (дерево) кривить (казка); Максимові подобалося дражнити її, перекривляючи обличчя, показуючи язика (В. Козаченко); Один вагон сплющило, як консервну банку, перекосило двері й вікна (Григорій Тютюнник); Пошлють биків поганяти — борозну скрутить (Григорій Тютюнник); Роки, весняна вільгість.. спочатку покрутили руки, а потім і ноги старого (М. Стельмах); Коли одна з них (вогняних гір) падала, друга підхоплювала її, здіймалась догори й бистро ламала лінію блискучих визубнів (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. покарлючити — покарлю́чити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. покарлючити — -ить, док., перех., розм. Сильно зігнути, скорчити, викривити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покарлючити — ПОКАРЛЮ́ЧИТИ, ить, док., кого, що, розм. Сильно зігнути, скорчити, викривити. Легені розправиш – ноги покарлючить... Ноги розправиш – легені покарлючить... Туристи, одне слово! (Остап Вишня).  Словник української мови у 20 томах
4. покарлючити — ПОКАРЛЮ́ЧИТИ, ить, док., перех., розм. Сильно зігнути, скорчити, викривити. Легені розправиш — ноги покарлючить… Ноги розправиш — легені покарлючить… Туристи, одне слово! (Вишня, І, 1956, 195).  Словник української мови в 11 томах
5. покарлючити — Покарлючити, -чу, -чиш гл. Согнуть, искривить. Чого це тут дерева такі покарлючені? Харьк. у.  Словник української мови Грінченка