покарлючений
КРИВИ́Й прикм. (розміщений, спрямований не по прямій лінії), НЕРІ́ВНИЙ, КО́СИЙ, ВИ́КРИВЛЕНИЙ (який став нерівним); ПЕРЕКО́ШЕНИЙ (асиметричний); ПОКРУ́ЧЕНИЙ, ПОКАРЛЮ́ЧЕНИЙ розм. (скривлений у багатьох місцях). У чорній було вогко і темно. Се була велика хата, стара, з кривими стінами (Панас Мирний); Він проглядав нерівні, на склографі надруковані рядки (В. Собко); — Гляньте на цього гіганта, — показав Бунч на чудернацьке дерево з покрученим стовбуром (Ю. Бедзик); Росли там покарлючені дубки (П. Загребельний).
Словник синонімів української мови