покарлючений

покарлю́чений

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до покарлючити.

2》 у знач. прикм. Який має звивини, закрути, вигини і т. ін.; нерівний.

Значення в інших словниках

1. покарлючений — покарлю́чений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. покарлючений — див. кривий  Словник синонімів Вусика
3. покарлючений — ПОКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до покарлю́чити. Чого се старий, покарлючений старістю дід цілісінький день під тополями мовчки сидить або іноді щось там белькоче та тихо кива головою? (Дніпрова Чайка). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. покарлючений — КРИВИ́Й прикм. (розміщений, спрямований не по прямій лінії), НЕРІ́ВНИЙ, КО́СИЙ, ВИ́КРИВЛЕНИЙ (який став нерівним); ПЕРЕКО́ШЕНИЙ (асиметричний); ПОКРУ́ЧЕНИЙ, ПОКАРЛЮ́ЧЕНИЙ розм. (скривлений у багатьох місцях). У чорній було вогко і темно.  Словник синонімів української мови
5. покарлючений — ПОКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до покарлю́чити. Чого се старий, покарлючений старістю дід цілісінький день під тополями мовчки сидить або іноді щось там белькоче та тихо кива головою? (Дн. Чайка, Тв., 1960, 147). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах