поквап

ПО́СПІХ (поспішні дії; стан, настрій людини, яка поспішає), СПІХ розм., СПІ́ШКА розм., ХАПАНИ́НА розм., ХАПАТНЯ́ розм., ПО́КВАП діал. Без зайвого поспіху, розважно давав Богун свої накази (Я. Качура); Зостануться з нами охочі, А решта, без спіху, нехай по черзі За плесом зника в кучерявій лозі (М. Старицький); — Не тоді хортів годувати, як на охоту вже йти!.. По паузі: — А можна було без спішки, без гарячки (А. Головко); — А ти не хапайсь. Хапанина в однім тільки ділі потрібна. Сам знаєш у якому: бліх ловити (А. Головко); Хапатню таку зробили, що духом забрали всю солому (Словник Б. Грінченка); — Ой, та як же не бігти, — з поквапу навіть не зачиняла Мокрина хати (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. поквап — по́квап іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. поквап — -у, ч., діал. Поспіх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поквап — ПО́КВАП, у, ч., діал. Поспіх. Референт у справах культури знав, що то за гамір: він був ознайомлений з наказами й інструкціями, а тому не виявляв найменшого поквапу, хоч його цікавило, як саме відбудеться ця акція, як це виконуватиметься (Б. Харчук).  Словник української мови у 20 томах
4. поквап — ПО́КВАП, у, ч., діал. Поспіх. З по́квапу — поспішаючи, з поспіхом. — Ой, та як же не бігти, — з поквапу навіть не зачиняла Мокрина хати (Козл., Ю. Крук, 1950, 227).  Словник української мови в 11 томах
5. поквап — По́квап, -пу м. Поспѣшность. Желех.  Словник української мови Грінченка