поквап
ПО́КВАП, у, ч., діал. Поспіх.
З по́квапу — поспішаючи, з поспіхом.
— Ой, та як же не бігти, — з поквапу навіть не зачиняла Мокрина хати (Козл., Ю. Крук, 1950, 227).
Словник української мови (СУМ-11)ПО́КВАП, у, ч., діал. Поспіх.
З по́квапу — поспішаючи, з поспіхом.
— Ой, та як же не бігти, — з поквапу навіть не зачиняла Мокрина хати (Козл., Ю. Крук, 1950, 227).
Словник української мови (СУМ-11)