поквол

ЗНУЩА́ННЯ (заподіяння мук, страждання кому-небудь), ГЛУМ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм., ЗБИТКУВА́ННЯ діал., ПО́КВОЛ (ПО́КВІЛ) діал. Хлоп і подумати не смів, Щоб проти панського бажання Робити щось, а як не міг Знести неволі та знущання, То кидав все, в чужину біг (І. Франко); Їх знов крізь ревище звірине на люті муки поведуть. На кров і глум... (В. Сосюра); За вдів, сиріт і за наругу ми смерть фашизмові несем (О. Гончар); Його поглумка гірш не те лайки — бійки (Марко Вовчок); — Нема Божої правди на світі!.. Та, мабуть, і Бога нема, бо якби був, то не дав би одних на посміх і поквол другим... (А. Кримський).

Значення в інших словниках

1. поквол — по́квол іменник чоловічого роду наруга діал.  Орфографічний словник української мови
2. поквол — поквіл, -волу, ч., діал. Наруга, знущання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поквол — ПО́КВОЛ, ПО́КВІЛ, волу, ч., діал. Наруга, знущання. [Стеха (до Бичка) :] І що ж би то я була за мати, щоб пхала свою дитину на поталу та на поквол людям, на глум усьому хрещеному мирові? (М. Кропивницький); – Нема божої правди на світі!..  Словник української мови у 20 томах
4. поквол — ПО́КВОЛ, ПО́КВІЛ, волу, ч., діал. Наруга, знущання. [Стеха (до Бичка) :] І що ж би то я була за мати, щоб пхала свою дитину на поталу та на поквол людям, на глум усьому хрещеному мирові? (Кроп., І, 1958, 446); — Нема божої правди на світі!..  Словник української мови в 11 томах