Великий тлумачний словник сучасної мови

поквол

по́квол

поквіл, -волу, ч., діал.

Наруга, знущання.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поквол — по́квол іменник чоловічого роду наруга діал.  Орфографічний словник української мови
  2. поквол — ПО́КВОЛ, ПО́КВІЛ, волу, ч., діал. Наруга, знущання. [Стеха (до Бичка) :] І що ж би то я була за мати, щоб пхала свою дитину на поталу та на поквол людям, на глум усьому хрещеному мирові? (М. Кропивницький); – Нема божої правди на світі!..  Словник української мови у 20 томах
  3. поквол — ЗНУЩА́ННЯ (заподіяння мук, страждання кому-небудь), ГЛУМ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм., ЗБИТКУВА́ННЯ діал., ПО́КВОЛ (ПО́КВІЛ) діал.  Словник синонімів української мови
  4. поквол — ПО́КВОЛ, ПО́КВІЛ, волу, ч., діал. Наруга, знущання. [Стеха (до Бичка) :] І що ж би то я була за мати, щоб пхала свою дитину на поталу та на поквол людям, на глум усьому хрещеному мирові? (Кроп., І, 1958, 446); — Нема божої правди на світі!..  Словник української мови в 11 томах