поки

ПО́КИ (до якогось, певного часу), ДО́КИ, ПО́КІЛЬ розм., ПО́ТИ заст., ДОПО́КИ розм., ЗА́КИ діал., ЗА́КИЛЬ діал., ЗА́КИМ діал., НІМ діал. Тікай, Катре, поки не пізно, поки тебе не застукали отут, під вікном, бо тоді поговору буде на все село (В. Кучер); "Доки грім не гряне — рак не свисне", — цю приказку ніби про нас склали (І. Цюпа); Завзятий як перець, покіль не вийде на герець (прислів'я); Ідеал поти й живе, поки він нерушимий та оспоримий, а як перестане ним бути, то йде до архіву історії (Леся Українка); Я знов до тебе сперся на плече — прийми мої плачі й слова прийми — сім тисяч літ між нами протече, допоки наговоримося ми (В. Коротич); Заки Бронко дійшов до друкарні, кіннотчики поверталися вже назад (Ірина Вільде); Закиль жила на світі моя стара, Оксана, — була з мене користь і сім'ї, і державі (В. Кучер); Козаче, голубче, Соколику мій! Дай білу рученьку, Зо мною постій! Най надивлюся, Слізьми заллюся, Заким з дороги Тебе діждуся! (С. Руданський); З бистротою лані кинулася (Єлена) в хату, і нім Олекса добіг — винесла йому рушницю (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. поки — по́ки прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. поки — Покищо <сов. поки що>, доки, ще й досі, фр. тим часом, д. нім, заким.  Словник синонімів Караванського
3. поки — і покля, зах. 1》 присл. У даний момент, зараз. || Тим часом. || Протягом певного часу, на деякий час. Я поки зачекаю. || До певного часу, якийсь час. || До цього часу. || Коли-то ще (про невизначений і тривалий час настання чогось).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поки — ПО́КИ. 1. присл. У даний момент, зараз. – Як хоч, мамо, а поки така думка є в мене (Г. Квітка-Основ'яненко); Шановний пане Маланюче, ми ще зустрінемось в бою!.. А поки – відповідь свою я вам пишу (В. Сосюра); // Тим часом. А я поки До своїх вернуся (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. поки — поки: ◊ поки що форма прощання; до побачення (ст): – То як, розходимося по хатах? – Так, а завтра знову на дев'яту. – Ну, то поки що (Авторка)|| = наразі  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. поки — по́ки (до́ки) (й) сві́ту (заст. сві́та) (й (та)) со́нця. 1. з дієсл. у заперечній формі. Ніколи. Дивувались на шотландську волю І стороннії, чужії люди, Всі казали: “Поки світа сонця, у ярмі шотландський люд не буде!...  Фразеологічний словник української мови
7. поки — По́ки, покі́ль, присл.; по́ки б, по́ки ж; по́ки но, по́ки то, по́ки що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. поки — ПО́КИ. 1. присл. У даний момент, зараз. — Як хоч, мамо, а поки така думка є в мене (Кв.-Осн., II, 1958, 103); Шановний пане Маланюче, ми ще зустрінемось в бою!.. А поки — відповідь свою я вам пишу (Сос., І, 1957, 394); // Тим часом.  Словник української мови в 11 томах
9. поки — Поки нар. Пока, покамѣсть. Поки діда, поти й хліба. Лебед. у. Поти пряла, поки й задрімала. Рудч. Ск. II. 14. Поки-м тебе не любила, була-м як голубка. Чуб. V. 13. о-поки. Вотъ до какихъ поръ. Мені в ставку о-поки. Зміев. у. поки світа, по́ки сонця.  Словник української мови Грінченка