покивати

МАХА́ТИ (робити рухи, помахи чимось у повітрі; помахом подавати знак наблизитись, виконати якусь дію тощо), ВИХА́ТИ, ВІ́ЯТИ, МА́ЯТИ, ПОВІВА́ТИ розм., МОТА́ТИ розм.; ЗМА́ХУВАТИ (робити рух знизу вгору); КИВА́ТИ (помахом руки, предмета давати комусь знак наблизитися, виконати якусь дію тощо); ПОКИ́ВУВАТИ (злегка); БАЛА́МКАТИ діал. (недбало); ВИЛЯ́ТИ чим, розм., ВИХЛЯ́ТИ чим, розм. (про собак — крутити хвостом). — Док.: махну́ти (махону́ти), вихну́ти, ві́йнути, пові́яти, майну́ти, мотну́ти, змахну́ти, кивну́ти, покива́ти, вильну́ти. На рові стоїть засмикана конячина й, незважаючи на людей, махає хвостом і сумно хитає головою (В. Винниченко); — Я зупинився, мовчки махаю йому рукою, щоб з дерева злазив (Григорій Тютюнник); Микола зняв шапку і вихав нею над головою (І. Нечуй-Левицький); Над бездонними глухими ущелинами віють крилами чорні птахи (О. Донченко); Трьомсин їде холодочком, Малахаєчкою має, Мов коня-то підганяє (І. Манжура); Їх одежа й хустки аж повівали в кружанні (О. Кобилянська); Безсильно крізь сльози мотала (Маруся) рукою — іди, іди (Г. Хоткевич); Вибухнув постріл, лейтенант змахнув руками, мов веслами, і впав навзнак (П. Колесник); Зиркнув на берег, а там Коська. Таємниче рукою киває, до себе кличе (Ю. Збанацький); Дід Мартин навіть головою покивує — видно, зійшлися з його думками Кобзареві (М. Олійник); А впорожні йшла (Улянка) помалу, човгаючи ногами і безсило баламкаючи руками (Леся Українка); Шарко виляв хвостом у реп'яхах (П. Панч); Жучка.. переступила з ноги на ногу, вихляла хвостом (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. покивати — покива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покивати — див. іти  Словник синонімів Вусика
3. покивати — -аю, -аєш, док. 1》 На знак вітання, згоди, співчуття і т. ін. кивнути кілька разів (головою). || Помахати чимсь. 2》 на кого – що і без додатка. Кілька разів кивнути головою у бік кого-або чого-небудь, вказуючи на нього, здебільшого з осудом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покивати — ПОКИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. На знак вітання, згоди, співчуття і т. ін. кивнути кілька разів (головою). Хто погляне на стіни, величні колись, Покиває сумний головою (Леся Українка); Втерявши надію як-небудь розворушити сусіда, старшина зітхнув...  Словник української мови у 20 томах
5. покивати — поки́вати вул. обманути, ошукати (ст)|| = виківати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. покивати — кива́ти голово́ю на кого. Засуджувати чию-небудь поведінку, не схвалювати чиїхось вчинків. І громада тебе (нечесну) осудила, Підняла, мов ледащо, на сміх. І регочеться, пальцями тиче, Головою на тебе кива (І. Манжура). покива́ти голово́ю (про багатьох).  Фразеологічний словник української мови
7. покивати — ПОКИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. На знак вітання, згоди, співчуття і т. ін. кивнути кілька разів (головою). Хто погляне на стіни, величні колись, Покиває сумний головою (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. покивати — Покива́ти, -ва́ю, -єш гл. Покивать. Назад подивилась, покивала головою та й заголосила. Шевч. 74.  Словник української мови Грінченка