покришка
I. КРИ́ШКА (верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір), НА́КРИВКА, ПО́КРИШКА, ЗА́КРИВКА розм., ПО́КРИВКА діал.; ЛЯ́ДА (дверцята, котрі опускають на отвір у стелі, погребі, танку тощо); ВІ́КО (у діжці, скрині тощо). Марія позаду гримнула кришкою чемодана (Ю. Смолич); Від собак і курей діжка і відра прикривалися накривками (М. Томчаній); Покришки з брязком впали з цистерн (М. Коцюбинський); Вахтовий начальник одкрутив закривку трубки і витяг записку (М. Трублаїні); Високий дерев'яний зруб стояв, немов дірява покривка поверх колодязя (Я. Качура); Підпільники покірно сиділи в ямі, коли я прийшов і, відкидавши мотлох, підняв ляду (Л. Смілянський); Засмаглий танкіст відкриває гримучу і ковану ляду (М. Бажан); Скриня була важка. Гнат шарпнув за віко, і віко відскочило (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови