покручувати

КРУТИ́ТИ (надавати чомусь обертового руху, рухати по колу), ОБЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, КРУЖЛЯ́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм., МЛИНКУВА́ТИ розм.; ВИ́ХОРИТИ розм., ВИ́ХРИ́ТИ розм. (чимось навколо себе); ПОКРУ́ЧУВАТИ (злегка або час від часу); ПРОКРУ́ЧУВАТИ (якийсь час). — Док.: крутну́ти, крутону́ти підсил. оберну́ти, поверну́ти, покрути́ти, прокрути́ти. Катерина перестала крутити жорна (С. Чорнобривець); Майстер обережно обертав і ледве помітно струшував форму, щоб вода зовсім збігла крізь сітку (З. Тулуб); Цілий день вертіла (Настя) неслухняними пальцями веретено (В. Речмедін); Морська хвиля обхлюпала дубок, почала повертати його, похитувати (Ю. Яновський); Замість відповіді вона почала кружляти мене по кімнаті (Ю. Яновський); Кинув картки у поштову скриньку і помалу, млинкуючи палицею, проходжувався (О. Маковей); Покручуючи на вказівному пальці ключі, з апатичним виглядом рушив (Петя) на корівник (М. Ю. Тарновський).

Значення в інших словниках

1. покручувати — покру́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покручувати — -ую, -уєш, недок., перех. і неперех. 1》 Крутити час від часу. 2》 Крутити потроху.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покручувати — ПОКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., що. 1. Крутити час від часу. Покручуючи на вказівному пальці ключі, з апатичним виглядом рушив [Петя] на корівник (М.  Словник української мови у 20 томах
4. покручувати — ПОКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. 1. Крутити час від часу. Покручуючи на вказівному пальці ключі, з апатичним виглядом рушив [Петя] на корівник (М. Ю. Тарн., Як на..  Словник української мови в 11 томах