покутувати
СПОКУ́ТУВАТИ що (нести покарання за провину, вчинений злочин і т. ін.), ПОКУ́ТУВАТИ, КАРА́ТИСЯ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ заст., ВІДПОКУ́ТУВАТИ зах. — Док: споку́тати, розплати́тися, відпоку́тати. — Я вже своє відсидів, — хрипкувато мовив Мусій, — свою вину спокутував повністю (Є. Гуцало); — Правильно ти його полюбила. А не так, як я: шубовсть! Наче з кручі у воду. Не розпитала нічого! Не розізнала. От і розплачуйсь тепер (А. Головко); Настала година відпокутувати свій плюгавий гріх (Ірина Вільде).
Словник синонімів української мови