полонянин

ПОЛОНЕ́НИЙ ім. (той, кого взято в полон), ПОЛОНЕ́НИК рідше, БРА́НЕЦЬ заст., поет., ПОЛОНЯ́НИК заст., ПОЛОНЯ́НИН перев. фольк.; ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИЙ (під час війни); ЯЗИ́К розм. (від якого можна дістати потрібні відомості). — Тут колись велика битва була. Козаки наздогнали турків, побили, а полонених визволили (С. Пушик); (Хмарний:) Мерзото! Ти вдарив мене, полоненика з руками в залізах (І. Кочерга); У бранця були зв'язані руки й ноги, на сорочці його запеклася кров (С. Скляренко); Полоняник, що його в неволю Ведуть, думками в рідний кут літає (І. Франко); Ляхистан уперто не платить Кримові упоминок, вони, бач, не визнають Іслам-Гірея, колишнього свого полонянина, ханом (Р. Іваничук); Вона, літня вже, немічна жінка,.. рятувала від переслідувань військовополонених, що опинились в оточенні (О. Довженко); Військова розвідка, вислана вперед, "ловила язика" (з журналу).

Значення в інших словниках

1. полонянин — див. невільник  Словник синонімів Вусика
2. полонянин — -а, ч., фольк., заст. Полонений (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полонянин — полоня́нин іменник чоловічого роду, істота полонений рідко  Орфографічний словник української мови
4. полонянин — ПОЛОНЯ́НИН, а, ч., фольк., заст. Полонений (у 2 знач.). Піді мною необ'їжджений кінь, мені тридцять шість літ. Я – Іслам-Гірей, вчорашній полонянин польського короля, нині калга у слабкосилого брата Бегадир-Гірея, завтра – хан. Слухайте мене, ногаї і тати! (Р. Іваничук).  Словник української мови у 20 томах
5. полонянин — ПОЛОНЯ́НИН, а, ч., фольк., заст. Полонений (у 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах
6. полонянин — Полонянин, -на м. Плѣнникъ. Чи скаже він тобі покірне слово, благатиме тебе як полонянин. К. Іов. 92.  Словник української мови Грінченка