полоняник

ПОЛОНЕ́НИЙ ім. (той, кого взято в полон), ПОЛОНЕ́НИК рідше, БРА́НЕЦЬ заст., поет., ПОЛОНЯ́НИК заст., ПОЛОНЯ́НИН перев. фольк.; ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИЙ (під час війни); ЯЗИ́К розм. (від якого можна дістати потрібні відомості). — Тут колись велика битва була. Козаки наздогнали турків, побили, а полонених визволили (С. Пушик); (Хмарний:) Мерзото! Ти вдарив мене, полоненика з руками в залізах (І. Кочерга); У бранця були зв'язані руки й ноги, на сорочці його запеклася кров (С. Скляренко); Полоняник, що його в неволю Ведуть, думками в рідний кут літає (І. Франко); Ляхистан уперто не платить Кримові упоминок, вони, бач, не визнають Іслам-Гірея, колишнього свого полонянина, ханом (Р. Іваничук); Вона, літня вже, немічна жінка,.. рятувала від переслідувань військовополонених, що опинились в оточенні (О. Довженко); Військова розвідка, вислана вперед, "ловила язика" (з журналу).

Значення в інших словниках

1. полоняник — див. невільник  Словник синонімів Вусика
2. полоняник — -а, ч., фольк., заст. 1》 Полонений (у 2 знач.). 2》 зах. Сірий ведмідь, що живе на полонинах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полоняник — полоня́ник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
4. полоняник — ПОЛОНЯ́НИК, а, ч., фольк., заст. Полонений (у 2 знач.). – Тухольці полоняника візьмуть, а мене проженуть! (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. полоняник — ПОЛОНЯ́НИК, а, ч., фольк., заст. Полонений (у 2 знач.). — Тухольці полоняника візьмуть, а мене проженуть! (Фр., VI, 1951, 106).  Словник української мови в 11 томах
6. полоняник — Полоня́ник, -ка м. Сѣрый медвѣдь, живущій въ полонинах. Вх. Пч. II. 7.  Словник української мови Грінченка