політок

РОВЕ́СНИК, ОДНОЛІТОК, ОДНОРІ́ЧНИК, ПЕРЕВЕ́СНИК, ПОЛІ́ТОК діал. У хаті сиділи на лаві війт і Семен, а в сінях великий Микита та й малий Микита. Оба ровесники, ще дуже молоді (Лесь Мартович); У дядини був син Петрик, мій одноліток (І. Багмут); Своїм розвитком і природними даними він і взагалі відзначався серед своїх однорічників (І. Ле); Микола пішов по селі, познаходив старих знайомих людей, своїх перевесників, почав про все розпитувать (І. Нечуй-Левицький); Чом ти, юначе, відірвав Од книги погляд невтолимий І став з політками своїми до радісно-рухливих лав? (М. Рильський).

ОРЕ́НДА (тимчасове користування земельною ділянкою, будівлею тощо на договірних засадах), ПОСЕ́СІЯ іст.; ПОЛІ́ТОК діал. (річна оренда). — Більшу половину землі (князь Куракін) в оренду здавав (А. Головко); А писар взяв у посесію землю в сусіднього пана й задумав господарювати (І. Нечуй-Левицький); — Взяв би від вас поле на політок (О. Кобилянська).

ПОДА́ТОК (встановлюваний державою обов'язковий збір з населення, підприємств, організацій і т. ін.), ПО́ДАТЬ заст., ПОДА́ЧА заст., ЧИНШ заст., ОКЛА́Д заст., ОБРО́К заст., О́ПЛАТЬ заст., ОПЛА́ТКИ заст., ПОЛІ́ТОК діал., ДРА́ЧА діал. Минав же рік, і Гриць Семко за солом'яну стріху платив податок більший, ніж Хомаха за дім під бляхою (С. Чорнобривець); Він жалівся, що пани та ксьондзи силою заводять на Україні унію, беруть великі податі, навіть з козацьких удов, беруть оплать з кожної хати (І. Нечуй-Левицький); Яків, бачте, в Києві на заробітках був. У нас пускають; треба тільки подачу давати, яку там положать (Марко Вовчок); Язиком мелеш, а щоб чинш справно платити, о тім не клопочешся... (Н. Рибак); (2 солдат:) Чотири роки тому пан мене погнав у військо за те, що батько не сплатив оброку (К. Герасименко); А яку ж ми маємо втрату, задзвенів із громади Зіньків голос, коли ми тую землю наймаємо і тими грішми і всі оплатки відбуваємо, ще й зостається? (Б. Грінченко); Приходить чорт і вимагає політок (казка); Все громада програвала... Пан вже ліс відмежував І нові за нього драчі Та данини накладав (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. політок — Полі́ток. 1. Наступний врожай із зібраного й засіяного зерна. Чим більше зерно, то є чим більше поживи найде в нім молода ростина, тим скорше і сильнійше розвине ся, тим буйнійте буде рости і ліпший політок дасть (Товариш, 1908, 247)...  Українська літературна мова на Буковині
2. політок — -тка, ч. 1》 діал. Одноліток. 2》 заст. Щорічний податок. || Річна оренда.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. політок — полі́ток 1 іменник чоловічого роду, істота одноліток діал. полі́ток 2 іменник чоловічого роду щорічний податок іст.  Орфографічний словник української мови
4. політок — ПОЛІ́ТОК, тка, ч. 1. діал. Одноліток. Чом ти, юначе, відірвав Од книги погляд невтолимий І став з політками своїми До радісно-рухливих лав? (М. Рильський). 2. заст. Щорічний податок. Але хоч той горб його [Івана] переломив, то політки давав добрі (В.  Словник української мови у 20 томах
5. політок — ПОЛІ́ТОК, тка, ч. 1. діал. Одноліток. Чом ти, юначе, відірвав Од книги погляд невтолимий І став з політками своїми До радісно-рухливих лав? (Рильський, І, 1956, 153). 2. заст. Щорічний податок; // Річна оренда. — Так і так, Марто, — сказав [газда]..  Словник української мови в 11 томах
6. політок — Політок, -тка м. Годовой кругъ древесины. Вх. Зн. 52.  Словник української мови Грінченка