помилково

ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О. Іваненко); Може, й мене ненароком Діточки згадають (Т. Шевченко); Несподівано стрівся (Йон) з очима, що з-під тонких дівочих брів опекли його жаром молодості й півдня (М. Коцюбинський); Наган непередбачено вистрілив (Ю. Яновський); Соломія спитала в їх (хлопчиків), чи не бачили часом вони в лісі якого чоловіка (І. Нечуй-Левицький); Дмитро буде вільний з того жовнірства, хоч би його й забрали помилково (Г. Хоткевич); Гордій почав розказувати, що зовсім випадком зайшов сюди (Б. Грінченко); Може, лиш припадком Хтось, розглядаючи старих книжок сміття, незацікавленим напом'яне нащадкам Мале моє життя (М. Рильський); І от раз юнак той припадково Здибав у якімось закамарку Свою паню (І. Франко). — Пор. ненавми́сне.

Значення в інших словниках

1. помилково — помилко́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. помилково — 1》 Присл. до помилковий. 2》 Без певної мети, без певного наміру; ненароком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помилково — ПОМИЛКО́ВО. 1. Присл. до помилко́вий. Помилково розраховувати на допомогу. 2. Без певної мети, без певного наміру; випадково. Зазначте, що помилково вона [повість] пущена тільки за одним моїм підписом (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
4. помилково — ПОМИЛКО́ВО. 1. Присл. до помилко́вий. У нас ще водяться люди, які помилково вважають, нібито в нашій країні не в пошані гостра й принципова критика (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 194). 2. Без певної мети, без певного наміру; ненароком.  Словник української мови в 11 томах