помостити

НАСТИЛА́ТИ (НАСТЕЛЯ́ТИ) (щільно кладучи й закріплюючи дошки, колоди, плити тощо, робити настил — підлогу, кладку, міст і т. ін.), СТЕЛИ́ТИ (СЛА́ТИ), МОСТИ́ТИ, НАМО́ЩУВАТИ, ВИМО́ЩУВАТИ (перев. про кладку, гать і т. ін.). — Док.: насла́ти (настели́ти), помости́ти, намости́ти, ви́мостити. Вставляли у вікна рами, приганяли двері, робили східці, настилали підлоги... (О. Копиленко); Дмитро й Шалва по черзі настеляли, знімали й знову мостили на болоті.. дошки, по яких прокочувалися два колеса (П. Автомонов); Довелось намощувати іще один настил (А. Шиян); Він хоче тут зробити переправу, на лівий берег вимостити гать (І. Гончаренко).

СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.: постели́ти, посла́ти, просла́ти, простели́ти, розстели́ти, розісла́ти, настели́ти, насла́ти, ви́стелити, ви́слати, помости́ти. Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на переложне сіно свіже рядно (М. Стельмах); Увійшли два санітари, постеливши серед каюти брезент (В. Кучер); Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі, і неутішно плакав (Панас Мирний); Онися.. простелила на траві рушники, поклала ложки, поставила миски й покликала орачів полуднувати (І. Нечуй-Левицький); Помостити сіно на возі.

Значення в інших словниках

1. помостити — помости́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. помостити — -мощу, -мостиш, док., перех. і без додатка, розм. 1》 Покласти щось м'яке, рівномірно розстеливши на чомусь. || Постелити постіль кому-небудь. 2》 Док. до мостити 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помостити — ПОМОСТИ́ТИ, мощу́, мо́стиш, док., що і без дод., розм. 1. Покласти щось м'яке, рівномірно розстеливши на чомусь. Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом (І. Нечуй-Левицький); Попереду ..  Словник української мови у 20 томах
4. помостити — ПОМОСТИ́ТИ, мощу́, мо́стиш, док., перех. і без додатка, розм. 1. Покласти щось м’яке, рівномірно розстеливши на чомусь. Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом (Н.-Лев., II, 1956, 317); Попереду..  Словник української мови в 11 томах
5. помостити — Помостити, -мощу, -стиш гл. 1) Вымостить, настлать. Ми мости помостимо та й підемо гулять. Чуб. 2) Наложить, настлать. Прийшов у садок, помостив на деревині колючок і сів на їх. Рудч. Ск. І. 153. 3) Свить (гнѣздо). Не мости гніздечка й у лужечку, помости гніздечко й у садочку. Чуб. V. 850.  Словник української мови Грінченка