понтон
МІСТ (споруда для переїзду, переходу через річку, дорогу, яр тощо); ВІАДУ́К (звичайно на високих підпорах — через глибокий яр, дорогу тощо); ПОНТО́Н (наплавний). Додому, їду я додому... Гримить мостами раз у раз і лине поїзд без утоми на мій омріяний Донбас (В. Сосюра); Ще хвилина — й поїзд пірне під навіс і в тіні віадука сховається від сліпучого сонця (І. Муратов); Розшукав (Хома) їх уже за рікою, серед маси різних підрозділів, які, перехопившись по тільки що наведеному понтону, на деякий час змішалися (О. Гончар).
Словник синонімів української мови