понтон —
понто́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
понтон —
-а, ч. 1》 Плавуча опора для кранів, копрів, причалів, наплавних мостів; використовується і як засіб переправи. 2》 Наплавний міст. 3》 спец. Пристосування для піднімання затоплених суден.
Великий тлумачний словник сучасної мови
понтон —
Човен, див. судно, лодка
Словник чужослів Павло Штепа
понтон —
ПОНТО́Н, а, ч. 1. Плавуча споруда (найчастіше плоскодонне несамохідне судно) з прямовисними бортами й обтічною носовою частиною, що використовується як опора для понтонних мостів, плавучих підйомних кранів, копрів та як засіб переправи.
Словник української мови у 20 томах
понтон —
понто́н [франц. ponton, від лат. pons (pontis) – міст] 1. Плоскодонне судно з обтічною носовою частиною, прямовисним бортом, з палубою або без неї. 2. Пристрій для піднімання затонулих суден. 3. Обеліск, в основі якого покладено прямокутник.
Словник іншомовних слів Мельничука
понтон —
Плавуча водонепроникна конструкція, напр., надувний човен (рятівні та ін. п.) або резервуар у вигляді прямокутного паралелепіпеда, наповнений повітрям, що служить для утримування на воді різних споруд (напр., мостів).
Універсальний словник-енциклопедія
понтон —
МІСТ (споруда для переїзду, переходу через річку, дорогу, яр тощо); ВІАДУ́К (звичайно на високих підпорах — через глибокий яр, дорогу тощо); ПОНТО́Н (наплавний). Додому, їду я додому...
Словник синонімів української мови
понтон —
ПОНТО́Н, а, ч. 1. Плавуча опора для кранів, копрів, причалів, наплавних мостів; використовується і як засіб переправи. У Радянському Союзі перші залізобетонні судна (шаланди, баркаси, понтони) з’явилися в роки першої п’ятирічки — у 1929-1932 (Веч.
Словник української мови в 11 томах
понтон —
(фр. < лат. — міст) Дерев'яне або металеве плоскодонне судно, яке слугує підпорою для настилу плавучих мостів.
Архітектура і монументальне мистецтво