попеліти

ЗГОРІ́ТИ (знищитися вогнем), СПАЛИ́ТИСЯ, ПРОГОРІ́ТИ, ПЕРЕГОРІ́ТИ, ВИ́ГОРІТИ, СПОПЕЛІ́ТИ, ЗДИ́МІТИ (ЗДИМІ́ТИ) діал. (до кінця, до останку). — Недок.: згоря́ти (згора́ти), пали́тися, спа́люватися, прогоря́ти (прогора́ти), перегоря́ти (перегора́ти), вигоря́ти (вигора́ти), попелі́ти. У стайнях ревіла прив'язана худоба, душачись у диму і згоряючи живцем (О. Гончар); Добро палиться, та нічого не варить (М. Номис); Уночі в превеликий вітер загорілась невеличка халабудка, та од тієї халабудки спалився і ввесь хутір (О. Стороженко); Міст, перегорівши, з гуркотом повалився в воду (О. Гончар); — Нащо він штемпелі попсував?.. Треба кинути в огонь, нехай отам попеліють разом із свідоцтвами (Лесь Мартович); Слобода, здимівши, дотлівала в пожарищі (О. Ільченко). — Пор. I. горі́ти.

Значення в інших словниках

1. попеліти — попелі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попеліти — див. зникати  Словник синонімів Вусика
3. попеліти — -іє, недок. 1》 Перетворюватися на попіл. || Згоряючи, знищуватися. 2》 Набувати попелястого кольору, ставати сірим. || Ставати блідим, аж сірим від гніву, обурення і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попеліти — ПОПЕЛІ́ТИ, і́є, недок. 1. Перетворюватися на попіл. Жар під баштою попелів (М. Коцюбинський); Довкола диміло, попеліючи, пожарище (О. Довженко); // Згоряючи, знищуватися. – Нащо він штемпелі попсував? ..  Словник української мови у 20 томах
5. попеліти — Попелі́ти, -лі́ю, -лі́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. попеліти — ПОПЕЛІ́ТИ, і́є, недок. 1. Перетворюватися на попіл. Жар під баштою попелів (Коцюб., І, 1955, 294); Довкола диміло, попеліючи, пожарище (Довж., І, 1958, 307); // Згоряючи, знищуватися. — Нащо він штемпелі попсував?..  Словник української мови в 11 томах
7. попеліти — Попеліти, -лію, -єш гл. Обращаться въ пепелъ. Кіевск. у.  Словник української мови Грінченка