порипувати

СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев'яні та ін. предмети — утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) підсил., СКРИ́ГАТИ рідше; ЧЕРГОТІ́ТИ розм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИ розм., СКРИПОТІ́ТИ підсил. розм. (час від часу). — Док.: проскрипі́ти, прорипі́ти, скри́гнути, ри́пнути, скри́пнути. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (О. Стороженко); Трамвай дзвенів, скрипів, брязкотів — їхав (Л. Дмитерко); Ідуть наші круторогі, риплять вози (Марко Вовчок); Рипіли журавлі біля криниць (А. Головко); Веретена хурчали та десь за стіною скреготала снівниця (І. Нечуй-Левицький); Скреготіло залізо, видзвонювали мечі при блискавичних зустрічах (А. Хижняк); В клуні темно.. Стугонить під копитами земля, скригають немазані тачанки (Г. Косинка); А я браму запираю, а брама скрипоче (коломийка).

Значення в інших словниках

1. порипувати — пори́пувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порипувати — див. звучати  Словник синонімів Вусика
3. порипувати — -ую, -уєш, недок. Періодично, раз у раз рипіти, утворювати або викликати чимсь риплячі звуки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. порипувати — ПОРИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Періодично, раз у раз рипіти, утворювати або викликати чимсь рипливі звуки. В повітрі пахло весною. Сніг ще порипував під ногами, але вже чорніла земля (Н. Рибак); Порипували ярма, повільно котились вози (О.  Словник української мови у 20 томах
5. порипувати — ПОРИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Періодично, раз у раз рипіти, утворювати або викликати чимсь риплячі звуки. В повітрі пахло весною. Сніг ще порипував під ногами, але вже чорніла земля (Рибак, Переясл.  Словник української мови в 11 томах