порипувати
ПОРИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок.
Періодично, раз у раз рипіти, утворювати або викликати чимсь рипливі звуки.
В повітрі пахло весною. Сніг ще порипував під ногами, але вже чорніла земля (Н. Рибак);
Порипували ярма, повільно котились вози (О. Гончар);
Зал притих, насторожився. Стало чути, як голосно і важко дихають перші ряди, порипують лави під стіною (В. Кучер);
Маруся брала життя таким, яким воно їй давалося. Любо їй було чути себе загальною пестійкою, любо збігати сніжною стежкою, порипуючи черевичками (Г. Хоткевич);
* Образно. Десь за виступом кручі порипувала гармонія (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)