порубати
РУБА́ТИ (ударяючи сокирою або чимось гострим, розсікати, розділяти на частини), ЦЮ́КАТИ розм. (без великих зусиль), ГЕ́ХКАТИ розм. (видаючи при цьому звук "гех"). — Док.: поруба́ти, полупа́ти діал. поцю́кати. Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходивсь рубати дрова (М. Коцюбинський); Угорець заходив до неї (колоди) з різних боків, хижо націлився і цюкав (О. Гончар); Гехкати деревину.
РУБА́ТИ (ударяючи чимось гострим, розділяти на дрібні частинки, шматки), СІКТИ, ЛОКШИТИ розм. — Док.: поруба́ти, посікти́, полокши́ти. Б'є, рубає кригу й Вутанька (О. Гончар); Решту (м'яса) порубали, пересолили і склали в бочку (В. Гжицький); Січе (Йонка) хмиз сокирою (Григорій Тютюнник); (Шрам:) Що ж, що рука утята? І цурпалком недобитків Локшитиму (М. Старицький).
РУБА́ТИ (завдавати ударів холодною зброєю), СІКТИ. — Док.: поруба́ти, зруба́ти, посі́кти. Стали (козаки) на турків, на сонних, набігати. Стали їх рубати (дума); Напали на їх трьох цілих десять: сікли, рубали... (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови