порух
МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм., ВЕРЕМІ́Й розм., РУХАНИ́НА розм., РОЗГАРДІЯ́Ш розм., ША́РВАРОК розм., ША́РВАРКА розм., КАТАВА́СІЯ розм., ШАМОТНЯ́ розм., ШАМО́ТНЯВА розм., СОДО́М розм., СОДО́МА розм., ШАРПАНИ́НА розм., МЕТУШНЯ́ВА розм., СУЄТА́ розм., ТЯГАНИ́НА розм., ПО́РУХ розм., ВОРУШІ́ННЯ розм., ВОРУШНЯ́ розм., ЗАМЕТУШНЯ́ діал., ЗАМЕТНЯ́ діал., ШЕ́МЕТ діал., ШАТАНИ́НА заст.; ГАРМИ́ДЕР розм. (з безладним, сильним шумом, криком). Раптом в одному кінці табору здійнялася якась метушня. В темряві, у відблисках багать і не розбереш, що там робиться: лаються чи, може, й б'ються. Роман пішов на той шарварок (Д. Ткач); (Любов:) Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці ваші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки (Леся Українка); Гізела орієнтувалася в сум'ятті танцювального залу напрочуд добре (П. Загребельний); Навкруги розлягається голосний гомін людських голосів, бреньк склянок і бігання прислуги (Н. Кобринська); У волості шарпанина-біганина: одно туди йде, друге звідти виходить, третього ведуть... (Панас Мирний); На кутку завалували собаки, в хатах почали гупати двері, скрізь чулася біготня (В. Кучер); В домі почалося ворушіння, крутанина та біганина (І. Нечуй-Левицький); Піднявся крик людський, збіглася дворня... Шатанина-мотанина (Панас Мирний); Настала після сього велика метанина по селу (Ганна Барвінок); Заруба побачив якийсь рейвах біля громадської запущеної хати (В. Кучер); Люди ті кричали, метушились, витягали воду з колодязя, носили її відрами, розтягали той хлівчик, що горів... Серед усього того розруху впала Грицькові у вічі жіноча постать (Б. Грінченко); Як ударив грім, в хаті починається руханина: зачиняють вікна (С. Васильченко); Саме в такий розгардіяш, коли весь дім ходив ходором.., на подвір'я в'їхав старомодний фаетон з тіткою Меланією (Ірина Вільде); Данько.. теж не забарився ув'язатися в загальну катавасію (О. Гончар); І раптом — постріл. Ні диму, ні полум'я. Тільки приглушений ляскіт покрив лемент. Шамотня ще більша зчинилася в натовпі (І. Ле); В кімнаті піднявся якийсь содом (І. Нечуй-Левицький); В хаті.. колотнечі: содома піднялась, що й не сказати (А. Свидницький); Засліпило його й збаламутило серед церков, торговиць і людської метушняви (П. Загребельний); Багато часу минуло в суєті та тлумі, поки, зрештою, молоді та весільні батьки.. сіли за чільний стіл (Л. Дмитерко); В далекій прихожій почувсь шум та тяганина роздягання (І. Нечуй-Левицький); Одчиняє він хату, уступив, молодиці з ним всипали, а вона лежить... Порух великий зчинився, плач ізняли, крик (Марко Вовчок); Аж ось по хатах, по оборах ворушня, гамір, крик, біганина (І. Франко); Всю ніч стояла заметушня у панських будинках (С. Васильченко); Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Леся Українка); У дворі був гармидер. Жовніри змішалися з арештантами, фурманами, щось порядкували, гримали на візників, тягли в оберемках солому (О. Досвітній). — Пор. 1. безла́ддя, 1. колотне́ча.
ПО́ВІВ (віяння вітру), ПО́ДУВ, ПОВІВА́ННЯ, ПО́ДИХ, ПО́РУХ, ПОРИ́В (сильний). Усе в полі росло й зріло в тиші й супокої, все мліло в росах і перших повівах вітерця (О. Сизоненко); Від вітрового подуву розвіялась сива мла над водою (І. Франко); В райцентрі спека розпекла дахи, І все блищить, як скло, і очі ріже, І тільки з поля повівання свіже Станційних яворів чуткі верхи Розгойдує... (В. Мисик); Неначе вітрець подихом зашамотів вершечками очерету та осоки над теплою водою (І. Нечуй-Левицький); Як хочеться підійти до тієї дівчини... Але урочистість, що панує тут, легкий порух вітру, що лине з далеких лиманів, виразна мовчазність усіх присутніх стримують (М. Чабанівський); Вітер розгулювався.. Налітаючи поривами із-за будівель, підпихав Оленчука в спину (О. Гончар).
РУХ (зміна положення тіла або його частини), ПО́РУХ, ЖЕСТ, РУ́ШЕННЯ заст.; ВІ́ДРУХ (про руку, ногу — перев. від себе). Остап скочив на берег, легким рухом закинув на плечі сакви й незабаром зник у чагарнику (М. Коцюбинський); Мов одним порухом зірвався він одразу з землі і глянув угору (Б. Грінченко); Похапцем (дівчина) оправила сукню, товсту косу звичним жестом закинула через плече (І. Ле); Його рушення, його хода — все було поважне (І. Нечуй-Левицький); — Я готов був кинутися (в прірву), коли б один відрух Вашої руки не був зупинив мене впору (І. Франко).
Словник синонімів української мови