порух —
-у, ч. 1》 Рух; зміна положення тіла або його частини. || Рух повітря, подув вітру і т. ін. || рідко. Безладне ходіння, біганина; сум'яття. 2》 перен. Раптове прагнення, бажання; порив. || у сполуч. зі сл. душа, душевний і т. ін., перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
порух —
ПО́РУХ, у, ч. 1. Рух; зміна положення тіла або його частини. Довго ще лежав Гордій долі .. Тоді мов одним порухом зірвався він одразу з землі і глянув угору (Б. Грінченко); Одарка не зводила з чоловіка очей.
Словник української мови у 20 томах
порух —
МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм.
Словник синонімів української мови
порух —
ПО́РУХ, у, ч. 1. Рух; зміна положення тіла або його частини. Довго ще лежав Гордій долі.. Тоді мов одним порухом зірвався він одразу з землі і глянув угору (Гр., II, 1963, 127); Одарка не зводила з чоловіка очей.
Словник української мови в 11 томах
порух —
Порух, -ху м. Движеніе.
Словник української мови Грінченка