посвідка
ДО́ВІДКА (документ з короткими відомостями про когось, щось, підтвердженням якогось факту), ПОСВІ́ДЧЕННЯ, ПО́СВІДКА розм. Він, мабуть, досі не знає, що вона без паспорта, ніде не прописана, що ніякісінької навіть довідки в неї нема (О. Гончар); — Документ! — сказав сивоусий охоронник... Павло вийняв особисте посвідчення, подав вусатому (В. Кучер); — Усиновитель повинен пред'явити посвідку про відсутність хвороб, які б могли загрожувати здоров'ю усиновленого (П. Дорошко).
Словник синонімів української мови