посланник

ПОСО́Л (дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство), ПОСЛА́ННИК, ПОСЛАНЕ́ЦЬ (посланий в іншу державу з якоюсь дипломатичною місією). Моточовен відвіз на "Ісмет" турецького посла з дружиною (Ю. Яновський); — Знай, пане посланнику, що.. я поміч даю і королеві, і цареві (Д. Мордовець); Після коротких промов король почав знайомити молоду королеву з магнатами та чужоземськими посланцями (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. посланник — посла́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. посланник — -а, ч. 1》 Дипломатичний представник однієї держави в іншій. 2》 книжн., заст. Те саме, що посланець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посланник — Післанець, посол, див. посильний, амбасадор  Словник чужослів Павло Штепа
4. посланник — ПОСЛА́ННИК, а, ч. 1. Дипломатичний представник однієї держави в іншій. 2. книжн., заст. Те саме, що послане́ць. Начальник приїздив, посланник од царя (Ганна Барвінок); – Грішний, батюшко, більше повік не буду, – полегшено зітхає Василенко...  Словник української мови у 20 томах
5. посланник — ПОСЛА́ННИК, а, ч. 1. Дипломатичний представник однієї держави в іншій. 2. книжн., заст. Те саме, що посла́не́ць. Начальник приїздив, посланник од царя (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах