посланник

ПОСЛА́ННИК, а, ч.

1. Дипломатичний представник однієї держави в іншій.

2. книжн., заст. Те саме, що посла́не́ць.

Начальник приїздив, посланник од царя (Барв., Опов.., 1902, 404);

— Грішний, батюшко, більше повік не буду, — полегшено зітхає Василенко, бо його вже картає не посланник божий, а звичайний отець Миколай, який теж не цурається ні чарки, ні молодиць (Стельмах, II, 1962, 295);

Першим російським посланником, що досяг Пекіна і привіз цінні дані про Китай, був Іван Петлін, сибірський козак з м. Томська (Видатні вітч. географи.., 1954, 9).

Значення в інших словниках

1. посланник — посла́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. посланник — -а, ч. 1》 Дипломатичний представник однієї держави в іншій. 2》 книжн., заст. Те саме, що посланець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посланник — Післанець, посол, див. посильний, амбасадор  Словник чужослів Павло Штепа
4. посланник — ПОСЛА́ННИК, а, ч. 1. Дипломатичний представник однієї держави в іншій. 2. книжн., заст. Те саме, що послане́ць. Начальник приїздив, посланник од царя (Ганна Барвінок); – Грішний, батюшко, більше повік не буду, – полегшено зітхає Василенко...  Словник української мови у 20 томах
5. посланник — ПОСО́Л (дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство), ПОСЛА́ННИК, ПОСЛАНЕ́ЦЬ (посланий в іншу державу з якоюсь дипломатичною місією). Моточовен відвіз на "Ісмет" турецького посла з дружиною (Ю.  Словник синонімів української мови