посів

I. СХО́ДИ мн. (перші паростки перев. посіяних рослин, що вийшли на поверхню ґрунту), ПОСІ́В розм.; ВРУ́НА мн., РУ́НА мн., РУНЬ поет. (молоді густі сходи); ПРО́РІСТЬ (густі сходи злакових або молоді пагони різних рослин). Після появи сходів просо розвивається повільно (з журналу); Нелегко було вчорашнім хліборобам загатити великі саперні лопати в кущуватий, рутвянозелений, вкритий тумановою росою посів (озимини) (О. Гончар); (Мавка:) Іди, поглянь, чи в полі рунь зазеленіла (Леся Українка); Жадібно всмоктувала земля життєдайне тепло, тяглася до сонця незчисленними голками прорості (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. посів — посі́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. посів — -у, ч. 1》 Дія за знач. посіяти. || Висівання, сівба. Післяжнивні посіви — висівання сільськогосподарських рослин улітку безпосередньо після збирання озимих та ранніх ярих культур на зерно або після льону.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посів — хохл. (пасев) сівба сівба, див. всходи  Словник чужослів Павло Штепа
4. посів — ПОСІ́В, у, ч. 1. Дія за знач. посі́яти; // Висівання, сівба. Орав [Іван] поле, сіяв, косив, жав, молотив, складав зерно – те на посів, те на поживу (Панас Мирний); – А хто одмінив перехресний посів пшениці? (В.  Словник української мови у 20 томах
5. посів — ПОСІ́В, у, ч. 1. Дія за знач. посі́яти; // Висівання, сівба. Орав [Іван] поле, сіяв, косив, жав, молотив, складав зерно — те на посів, те на поживу (Мирний, II, 1954, 109); — А хто одмінив перехресний посів пшениці?...  Словник української мови в 11 томах
6. посів — Посів, -ву м. Посѣвъ, сѣвъ. Із вороха осталось панові мішечків з п'ять, — тільки шо на посів. Грин. II. 70. В кого нема на посів, то (тому) й своїм засіє. Стор. II. 40.  Словник української мови Грінченка